Language flag ua

Біомаса для промисловості – стандарти, сертифікація та логістика

Біомаса – зрізи деревини, кора та суміш світлих і темних деревних пелетів як екологічне паливо для промисловості.

Біомаса для промисловості – стандарти, сертифікація та логістика поставок

Сьогодні це не лише альтернатива викопному паливу, а й ключовий елемент енергетичного переходу та стратегій декарбонізації промисловості. Використовується у теплоелектроцентралях, цементних заводах, керамічній промисловості або на об’єктах з переробки відходів, промислова біомаса є гнучким, низьковикидним і масштабованим паливом.

Що таке промислова біомаса?

Сировина включає:

  • деревні пелети та брикети – з тирси, тріски та відходів лісопилень,
  • агробіомаса – солома, кісточки, лушпиння, сільськогосподарські відходи,
  • RDF/SRF – альтернативні палива з відходів, що відповідають стандартам ЄС,
  • біовугілля (біочар) – продукт піролізу біомаси з високою теплотворною здатністю,
  • промислові шлами та залишки – переробляються в промислових спалювальних установках.

Кожен тип відрізняється хімічним складом і технологічним призначенням.

Стандарти якості – запорука стабільного горіння

Найчастіше застосовуються стандарти:

  • ENplus A1 / A2 / B – для деревних пелет,
  • ISO 17225 – гармонізовані вимоги до різних типів біомаси,
  • SBP (Sustainable Biomass Program) – сертифікація сталого походження,
  • RED II – відповідність Директиві про відновлювану енергію.

Промислові споживачі вимагають стабільних параметрів з низьким вмістом сірки, хлору та важких металів.

Технічні параметри

Параметр Цільове значення
Теплотворна здатність 16–20 MJ/kg
Вологість < 10% (пелети), < 20% (RDF)
Зольність < 2% (чиста біомаса), < 20% (RDF)
Вміст хлору < 0.05% (для колосникових решіток)
Насипна густина > 600 кг/м³ (пелети)

Параметри повинні підтверджуватися лабораторними випробуваннями та технічною документацією.

Промислові застосування

Біомаса широко використовується у:

  • промислових та муніципальних ТЕЦ,
  • цементних заводах як заміна вугіллю та RDF,
  • виробництві вапна, кераміки та скла,
  • промислових котельнях та сушарках,
  • виробництві RDF та на сміттєспалювальних установках.

 

Зберігання та захист від деградації

Оскільки біомаса чутлива до вологи та біодеградації:

  • зберігання має здійснюватися під накриттям або у силосах,
  • необхідний захист від дощу, грибків і бродіння,
  • матеріал слід обертати за принципом FIFO,
  • для RDF необхідні заходи проти самозаймання та викидів запахів.

Нехтування умовами зберігання призводить до зниження теплотворної здатності та виникнення експлуатаційних проблем.

Ризики та виклики спалювання органічних матеріалів у промисловості

Хоча це екологічне паливо, його широкомасштабне використання має певні виклики:

  • змінний склад сировини → нестабільна температура процесу,
  • підвищений ризик високотемпературної корозії (при високому вмісті Cl та K),
  • шлакування та проблеми з золою з низькою температурою плавлення,
  • потреба частішого огляду фільтрів та систем очищення.

Тому важливо співпрацювати з постачальником, який розуміє технічні вимоги споживача та може гарантувати стабільні поставки.

Логістика та постачання – як забезпечити безперервність виробництва?

Постачаючи цю сировину для промислових потреб, враховуйте:

  • форму пакування (насипом, біг-беги, контейнери, силоси),
  • адаптацію до систем подачі (шнекові або пневматичні транспортери),
  • умови розвантаження (залізничні гілки, пандуси, системи саморозвантаження),
  • буферне зберігання на майданчику (наприклад, мінімум 5–10 робочих днів виробництва).

 

Постачальник Біомаса – гарантована якість та доступність

Ми пропонуємо:

  • сертифіковану біомасу (ENplus, ISO, RED II, SBP),
  • постійну наявність на складі та можливість довгострокових контрактів,
  • автомобільні, залізничні та мультимодальні поставки по всій Європі,
  • повний пакет документації щодо викидів, якості та безпеки,
  • технічні консультації з оптимізації спалювання та вибору палива.

Серед наших клієнтів – ТЕЦ, цементні заводи, підприємства з переробки відходів та промислові об’єкти у Польщі, Німеччині, Чехії та Україні.