Ринок коксівного вугілля виглядає перспективним

Найбільшими імпортерами коксівного вугілля з Австралії незмінно є Індія та Японія. Німеччина, В’єтнам і Туреччина також лідирують. Інвестиції, де використовується сталь, збільшують попит на коксівне вугілля. Країною з найбільшою кількістю таких інвестицій є Індія. Дізнайтеся прогнози для ринку вугілля.

Хто буде найбільшим імпортером коксівного вугілля у 2025 році?

Індія – країна, що стрімко розвивається, а інвестиції, що здійснюються у вигляді інфраструктурних проектів, гарантують попит на коксівне вугілля. Сировиною, без якої не обходиться жоден проєкт такого типу, є, звісно, сталь. У період квітень-жовтень 2023 року виробництво необробленої сталі в Індії становило 82 мільйони 471 тисячу тонн. За аналогічний період 2024 року – 84 мільйони 944 тисячі тонн. Таким чином, виробництво сталі зросло на 3%. З іншого боку, імпорт коксівного вугілля знизився з 4,9 млн тонн у листопаді 2023 року до 4,6 млн тонн у тому ж місяці 2024 року. Очікується, що попит на сталь в Індії буде зосереджений на будівництві та розвитку інфраструктури, хоча попит також формуватиметься автомобільною та машинобудівною галузями.

Найбільшим постачальником коксівного вугілля до Індії є Австралія, яка впевнено лідирує в цьому відношенні з 2,2 млн тонн у листопаді 2024 року. Такі країни, як Індонезія (0,6 млн тонн у листопаді), Мозамбік (0,5 млн тонн) та Росія (0,6 млн тонн) також роблять свій внесок в імпорт вугілля до Індії.

Список компаній, відповідальних за найбільший імпорт, незмінно відкриває JSW Steel, яка імпортувала 1,1 млн тонн коксівного вугілля в листопаді 2024 року. За нею слідує SAIL, яка імпортувала 1 млн тонн. Замикає трійку лідерів Tata Steel, компанія, яка імпортувала 0,8 млн тонн вугілля в листопаді. Всі компанії мають одну спільну рису – вони походять з Індії.

Чи збереже Китай свій статус найбільшого у світі виробника коксівного вугілля?

Серед найбільших виробників коксівного вугілля особливо виділяються дві країни: Китай та Австралія. На них припадає приблизно 75% частки ринку. Однак лідирує Китай, який є не лише найбільшим виробником, але й одним з найбільших імпортерів. Що стосується експорту, то Китай не займає жодної частки ринку – все вугілля, яке він видобуває, йде на внутрішній ринок. Іншою крайністю з точки зору того, як вона розпоряджається видобутим вугіллям, є Австралія, яка експортує майже все видобуте вугілля.

Експерти прогнозують, що до 2026 року світовий експорт коксівного вугілля збільшиться приблизно на 6%. Країна, яка значною мірою відповідатиме за це зростання, – Австралія: коксівне вугілля з цієї країни може становити до 48,5% світових поставок – цифра може сягати 179 мільйонів тонн.

Ринок коксівного вугілля також динамічно змінюється: компанія Peabody придбала вугільні активи у Anglo American – крок, який дає підстави вважати, що експорт компанії буде базуватися на морському маршруті. Очікується, що ця угода буде завершена в першій половині 2025 року. Згідно з умовами угоди, будуть придбані чотири австралійські шахти – Moranbah North, Capcoal, Aquila і Grosvenor. За оцінками, ці шахти видобуватимуть 11,3 млн тонн коксівного вугілля, яке, як відомо, використовується для виробництва сталі найвищої якості.

Металургійний сектор визначає споживання коксівного вугілля

Будь-який економічний розвиток потребує сировини, необхідної для виробництва сталі. Це надзвичайно універсальний матеріал, який використовується в усіх сферах економіки. Саме тому ринок коксівного вугілля продовжує зростати – саме прагнення до зростання визначає попит на вугілля.

Сировиною, яка також використовується у виробництві високоякісної сталі, є кокс. Цей матеріал бере участь у реакціях відновлення залізної руди, в результаті чого утворюється чавун. Ця сировина відрізняється повільним горінням і тривалим утриманням тепла. Реалізацією коксу займається компанія «К Інвестментс», яка також постачає високоякісну продукцію «точно в строк», що, безумовно, є великою зручністю для компаній, які не мають складських приміщень.